Кожне слово – як сповідь ...

21 березня ми відзначаємо Всесвітній день поезії, встановлене 1999 року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО.

Поезія – то мить, коли в росі краплини,

Сльозою світ щемить у пісні України.

Поезія – це світ, весни небесне свято,

Що хочеш цілий світ окрилено обняти.

Коли душа болить, і погасить незмога

Поезія – то гріх, благословенний Богом !!!

Де і коли розпочалось те джерело, яке подолавши багато століть, мужніючи і розвиваючись, відтворилось у могутній потік, який ми називаємо поезією. Від часу Котляревського до днів Шевченка,а від них до епохи Франка, Лесі Українки і аж до наших днів українська поезія збагачувалась неповторними зразками поетичного мистецтва.


З нагоди Всесвітнього дня поезії в нашій бібліотеці відбувся літературний вечір  "Живе поезія у мові, у гніві, в посмішці, в любові..."




    СЛОВО ДО МАЙСТРІВ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ.


Ви любите, щоб вам курили фіміам, - 
Пробачте, не про те моя ітиме мова.
На зраненій душі, до серця чорний злам, 
Карбую я до вас гірке пекуче слово.


Ми нині стоїмо вже на такій межі, 
Що крок якийсь один - опинимось в проваллі.
Перейдено усі можливі рубежі.
То ж варто запитать: а далі? Що ж то далі?


Зазнати можна всяких неймовірних втрат.
Свободу втративши - здобудеш її знову,
І віру втратити - то шаховий лиш пат...
А як же будь тоді, як втратиш рідну мову?


І втратити любов - то тимчасовий сум:
Добробут втратити - і то не так збитково. 
Хоч кожна втрата варта сліз і дум, 
Та як же будь тоді, як втратиш рідну мову?


Русифікація нас точить, як іржа,
Неначе шашіль та, підточує будову,
обплутує уми нам безпардонна лжа, - 
А як же будь тоді, як втратиш рідну мову?


Народ, що втратив мову - втратив і себе,
І пам'ять слід цю істину не нову...
байдужість наша в прірву нас веде...
Не приведи Господь нам втратить рідну мову!


Майстри культури, ще дасте ви звіт,
Хоч як не випинайте груди гонорово,
Та не пробачить вам наш український рід,
Як глас не подасте за рідну мову.


Майстри культури, бийте в дзвін на гвалт!
Чи ж кожен з вас до бою вже готовий?
Бо досить з нас тих безконечних втрат - 
На захист рідної ставайте мови!


Майстри культури, адже сам народ
Покликав вас на охорону слова.
На сполох бийте, - хто там патріот!..
Аби не згинула чарівна наша мова!
                                    Віктор Рафальський


Всім творчих успіхів! Нехай натхнення ніколи не залишає вас, завжди тримає у полоні, вдихає у серця і душі свій вічно юний вогонь ...