Згідно з Указом Президента України «Про вшанування пам’яті Івана Франка» № 687/2015 від 08.12.2015 р. 2016 рік в Україні проголошено роком Івана Франка.
В історії культури, певно, мало є людей з таким розмаїттям інтересів, як Іван Франко. Поезія і проза, публіцистика й філософія, новелістика й літературна критика, дослідження економічного буття тогочасної пори, етнографія й соціологія, перекладацька й редакторська діяльність… І скрізь він сягнув вершин.
«Як син українського селянина, вигодуваний чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов’язок панщиною всього життя відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де ясніють вселюдські ідеали. Мій руський патріотизм, і то не сентимент, не національна гордість, - то тяжке ярмо, покладене долею на мої плечі. Я можу здригатися, можу стиха проклинати долю, що поклала мені на плечі це ярмо, але скинути його не можу, іншої батьківщини шукати не можу, бо став би підлим перед власним сумлінням. І коли що полегшує мені нести це ярмо, так це те, що бачу, як руський народ, хоч він гноблений, затемнюваний і деморалізований довгі віки, хоч і сьогодні він бідний, недолугий і непорадний, все-таки підноситься, відчуває в щораз ширших масах жадобу світла, правди та справедливості і до них шукає шляхів. Отже, варто працювати для цього народу, і ніяка праця не піде намарно"
Іван Франко: «Дещо про себе самого»
Перу письменника належить понад п'ять тисяч творів, які ввійшли до золотого фонду не лише української, а й світової літератури. Його твори завжди служили і будуть служити всьому передовому людству в боротьбі проти імперіалізму, проти гноблення і експлуатації людини людиною, за мир, демократію і [братерство].
Іван Франко був ученим широкого діапазону - критиком і дослідником літератури, істориком, філософом, фольклористом, етнографом, мовознавцем, економістом, мистецтвознавцем. Він був невтомним публіцистом, журналістом, видавцем, політичним діячем, пропагандистом передових ідей. На початку 80-х pp. XIX ст. Франко плідно поєднував працю перекладача західноєвропейської романтичної класики, публіциста („Мислі о еволюції в історії людськості"), літературознавця (статті про Шевченка й Куліша, „Огляд української літератури за 1880 тощо), видавця (журнал „Світ").
Іван Франко виступав у журналі з науково-фольклорними публікаціями та їх науковими коментарями (у рубриках «Із уст народу», «Із старих рукописів»), біографічними нарисами, з рецензіями на наукові праці польських, чеських, німецьких авторів, з публікаціями документів до історії літературного і політичного життя Галичини. Як письменник - із циклом поезій. Як літературний критик - із систематичними оглядам літературних новин. Як публіцист - з низкою полемічних статей на актуальні суспільно-політичні теми.
Окрема сторінка літопису журналістської діяльності І. Франка – це публікація його історичних праць, поезій, перекладів і ювілейних статей та іншої інформації про нього в пресі української діаспори на американському континенті. Дорогу до заокеанської преси прокладав не він. Це був зворотний зв'язок, який виходив від українських культурно-поетичних товариств та їхніх періодичних видань — газет «Свобода» та «Народна воля» (Оліфант, Скрентон, США), «Робочий народ» (Вінніпег, Канада).
Іван Якович Франко особливе значення надавав створенню читалень у містах і селах, видання популярних книжок для народу, подолання неосвіченності, що вела до зубожіння та культурного занепаду нації. У статті „Чого хоче галицька робітнича громада? " він писав : „Такі читальні, коли б вони були в кожнім селі і велися розумно та щиро, могли би робочих людей далеко більше освітити і навчити, ніж теперішні аби і які високі школи"
Наша бібліотека широкоаспектно популяризує творчу спадщину Івана Яковича Франка, літературу про його життєвий і творчий шлях, тож запрошуємо користувачів вирушити у мандри шляхами, якими ходив колись Великий Каменяр і дізнатися для себе щось нове. Бо пізнати Франка для нас, українців, означає пізнати себе, своє минуле і своє майбутнє. Його багата й талановита спадщина — не архів і не музей, а відкритий простір інтелектуального пошуку. Тож читаймо Франка і його твори принесуть нам насолоду.
